Архів категорії: Музей

“КОДАЦЬКА РАДА”с. КОДАКИ (1660 р. )

Голова Кодаківської сільскої ради звернувся до Фонду Громади за підтвердженням факту події на основі якої Фонд звертався до сесії про виділення ділянки для спорудження “Історичного козацького комплексу”. Ми раді повідоми ти що НАН УКРАЇНИ та ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ НАН України ПІДТВЕРДИЛИ ІСНУВАННЯ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ПОДІЇ ПІД НАЗВОЮ “КОДАЦЬКА РАДА” 17 (7) липня 1660 р. яка відбувалася в межах нашого села. Про що засвідчено в документі НАН України НДІ Козацтва  під номером 5 – ІІ від 1 го Березня 2012 р.

У липні 1660 р. Москва почала гарячково готувати похід на Польщу – цар прагнув відплатити за червневі поразки в Білорусі. Головні сили гуртувалися в Києві, в якому московська залога стояла від березня 1654 р. (попри вперті бої у 1658 – 1659 рр., українці так і не змогли вибити її з міста). Командувати походом на Польщу мав воєвода Василь Шерємєтьєв. З ним мало йти й союзне українське військо.

alt

17 липня біля с. Кодаки, що під Васильковом, зібралася Рада Війська Запорозького з метою визначити порядок участі українців у московській виправі на захід. На Раду прибув і Василь Шерємєтьєв.
У найближчому оточенні Гетьмана Юрія Хмельницького вже тоді визрів задум розірвати Переяславський договір з Москвою, укладений у жовтні 1659 р. під її тиском. Для цього планувалося використати конфлікт між Московським царством та Річчю Посполитою.
Задум був такий: домогтися, щоб частина українського війська вирушила в похід окремо; коли ж почнеться генеральна битва, вичікувати і лише вдавати готовність приєднатися до московського війська, щоб змусити Річ Посполиту до переговорів про військовий союз на вигідних для України умовах.
17 липня на Раді Війська Запорозького Шерємєтьєв прилюдно виявив свою дикість. Дивлячись на образ Христа, він суворо “попередив його”: “Нє буду тєбя за Боґа-Спасітєля імєть, єслі ти каралєвства ляшков і караля в рукі мнє нє атдаш, штоби я іх вєлікаму царю нашему пєрєдал”.
Запорожці були вражені.
Впевнений у перемозі, Василь Шеремєтьєв не бажав ділитися славою з молодим Гетьманом, тож і погодився на його пропозицію вирушити в похід окремо. Українські ж полки, полковники яких мали промосковські настрої, Хмельницький спровадив до московського воєводи. Нехай з ним ідуть!
Мова про Переяславський полк Тимофія Цюцюри, Київський полк з наказним полковником Василем Дворецьким, Миргородський полк Данила Апостола та Полтавський полк Федора Жученка. Головним у ранзі наказного гетьмана Юрій Хмельницький призначив Тимофія Цюцюру.
По закінченні Ради, коли молодий Гетьман пішов, Василь Шерємєтьєв випалив: “Прілічна би таму ґєтманішкє єщьо ґусі пасть, а нє ґєтманавать”.
Звичайно ж! Це Алєксєй Романов “тішайший” міг бути володарем у 16 років, а Юрій Хмельницький, що в 18 років вже мав за плечима Києво-Могилянську академію, блискучих радників з Іваном Богуном на чолі й досвід боротьби за владу, внаслідок якої став Гетьманом 1659 р., не міг бути володарем. Отака “московська логіка”!
Юрієві переказали слова воєводи…
Відплата москалям була вже не за горами.
І за звіряче вбивство гетьманового свояка Данила Виговського, і заслання до Сибіру та відмову визволити другого свояка, Івана Нечая, і за “примус до миру” в Переяславі в жовтні 1659 року.
І за ці слова московського воєводи теж.  Ця подія в Кодаках має історичну цінність в плані початку  до підписання Слободищенського (або Чуднівського) трактату — це договір, укладений гетьманом Юрієм Хмельницьким з Польщею в Слободищі, коло м. Чуднова 17 (27). 10. 1660.

Слободищенський трактат скасовував невигідні для України, продиктовані Москвою Переяславські статті 1659, розривав союз із московським царем і відновлював державний зв’язок України з Річчю Посполитою. Хоч український уряд наполягав на повному відновленні Гадяцького договору 1658, польська сторона, репрезентована гетьманом Станіславом Потоцьким і Ю. Любомирським, не погодилася на реституцію Великого князівства Руського, залишаючи в силі інші пункти Гадяцького договору.

На підставі Слободищенського трактату Україна діставала лише автономію з гетьманом на чолі, була зобов’язана воювати разом з польcьким військом проти Москви й не нападати наКримські володіння. Наслідком цього трактату була капітуляція московського війська й довголітній кримський полон його головнокомандувача, боярина Василя Шереметєва. Козацька рада вКорсуні схвалила Слободищенський трактат, але лівобережні полки, на чолі з Якимом Сомком і Василем Золотаренком, під загрозою московської помсти, залишилися на боці Москви. Цим був започаткований поділ Козацько-Гетьманської держави на Правобережну й Лівобережну частини.

Слободищенський трактат, який став початком розколу України за територіальною ознакою, водночас відкрив новий етап боротьби за гетьманську владу. Особливість цього етапу полягала в тому, що предметом бажань старшини одночасно стали дві булави. Лівобережжя, яке перебувало під патронатом Москви, дедалі більше відокремлюється та відмежовується від Правобережжя. На Правобережжі відновлення польсько-шляхетських порядків спричинило народний опір та посилення старшинської опозиції. За цих обставин гетьманське крісло захиталось під Ю. Хмельницьким. Претендентів на булаву вистачало в українських землях. На Лівобережжі основна боротьба розгорнулася між Я. Сомком, Іваном Брюховецьким та В. Золотаренком. На Чорній раді у Ніжині (червень 1663 р.) гетьманом у результаті заколоту було обрано І. Брюховецького.

Сергій КОВАЛЕНКО
м. Київ

alt

Історичні відомості

Село Кодаки розташоване за 15 км від районного-центру,поблизу автострада Київ-Одеса,за 45 км від обласного центру.

Засноване в X ст.князем Київської Русі Із”яславом,який вирішив для укріплення південних окраїн рідної землі переселити чорних клобуків. Один із їх керівників Торк Журбан мав чудового скакуна, якого називав Кунаком,тобто другом.Поселення Журба на місцеві жителі так і прозвали-Кунаки.Згодом поселення перетворилось у могутню фортецю. На початку ХІІІст.,під час монголо-татарської навали,жителі мужньо захищали фортецю:полегло більше трьохсот монгольських воїнів з тисячі.Тоді керівник монголо-татар вигукнув у гніві:”Хіба це Кунаки??Це Кодаки ! /злі люди/.

901 рік створення села Кодаки ( в минулому Кунаки, Койдаки, Кодачекъ)

Цікава довідка про село Кодаки його мешканців, фінансовий стан тодішнього Фонду  Громади  2373 карбованця,  який раніше називався “Мірським Капіталом”,   з якого видавались ссуди і позики ! Також вказано про запаси хліба в магазинах (складах), саме такі магазини гарантували запас харчів і хліба на випадок неврожаю.

_copy

За 32 роки від дати цієї саме ці магазини будуть пограбовані “кровавими перевертнями” –  більшовиками, що і спричинить на Україні великий голод.

Ось ще одна історична виписка про село:

Л. І. Похилевич. «Сказання про населені місцевості Київської губернії». Київ 1864 р.

1762 року в селі побудована Свято-Покровська дерев’янна церква на місці де зараз розташоване старе кладовище. Перший священник був Федір Сулима. Кажуть що церква побудована була ще козаками.

stara_tserkvaСвято-Покровська дерев'янна церква

 

 

 

 

 

1905 виступ селян який очолили брати Самійло і Левко Проценки, Іван та Мефодій Диптани. Повстання було підняте із за того що селяни систематично не оримували платні за роботу на полях цукрових буряків графині Браницької.
1912 рік ознаменувався рішучим виступом робітників. По всій київській губернії відбулося 113 страйків, в Кодаках в тому числі.

1937 рік військами НКВС за сфабрикованою справаю придушено Українську Патріотичну Оргнаізацію засновану на Васильківщені, і очолювану кодачанином Гринько Іваном Юхимовичем.

1959 рік комуністи під приводом боротьби з культовими спорудами розібрали Свято-Покровську церкву. З дерева якому майже триста років побудували школу в Петрівському.

1965 році початок реконструкції села Кодаки (архитектори В.Я. Крючков, М. М. Мельников, Б. А. Прицкер, Л. Л. Семенюк и др.)

1971 Наказ Ради Міністрів СРСР про присудження ПРЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО РІВНЯ, ЯКА ПРИСУДЖЕНА ЗА РОЗРОБКУ ТА БУДІВНИЦТВО ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНО-ПОКАЗОВОГО СЕЛА КОДАКИ.

85

1985-1986 На тереторії сучасних Кодак в ході археологічних розкопок були знайдені рештки поселень “Черняхівської культури” на III — IV ст.

1989 році побудовано меморіальний комплекс загиблим у ВВВ.

litak    obelisk

1990 році встановлено Хрест пам’яті жертвам голодомору 1932-33 рр.

Наша сільська церква. Перебудована в 1998 році зі старого пром. магазину.

22.07.2007_22-08-01_0018x_1977dd8c

Село Кодаки складається з трьох основних зон: житлових кварталів,парку і господарського двору.

IMG_0036IMG_0027

 

 

 

В центрі будинок культури на 600 глядачів,сільська бібліотека з книжковим фондом близько 16000 примірників, школа,де навчається 130 учнів, двоповерховий торгівельний центр,адмінбудинок,кафе, два 12-ти квартирних будинки.

В селі збудовано дитячий садок,лікарню,будинок для одиноких людей похилого віку та інвалідів,вузол зв”язку,філія Ощадбанку, міжшкільний навчально-виробничий комбінат з професійного навчання молоді

kombinatlikarnya

Історія освіти

Важко уявити майбутнє села, якщо в ньому немає школи. Жителям села Кодаки з цим поталанило. Юні кодачани мають змогу отримувати освіту у сучасному загальноосвітньому закладі.

x_69b038beДо 1917 року в селі була церковно-приходська школа, що розташовувалась у звичайній сільській хаті біля церкви. Селянських дітей навчав піп І.К.Шумовський. Він і збудував школу. Навчання було дворічним. Піп вчив читати, рахувати, писати та співати і, звичайно, навчав Закону Божого. Наука була платною, тому не всі батьки мали змогу навчати дітей.

Після встановлення комуністичної влади церковно-приходська школа була перетворена на початкову, а піп Шумовський займався лише церковними справами. Школа мала 2 класи. Вчитель Сівовна Федір Кіндратович був один, вінx_849139cb мав середню освіту.
Але в селі були дорослі, які хотіли навчитися грамоти, тому вечорами вони збиралися в школі і оволодівали елементарними знаннями з арифметики, мови, читання. Дуже часто молодь сходилась до хати-читальні, де влаштовувались виставки, читали художню та політичну літературу, сперечалися про шляхи побудови «світлого майбутнього», готували концерти та виступи агітбригад.

Згодом, у 20-ті роки, школа стала 4-річною. Приміщення не вистачало, тому навчання було двозмінним.

В 30-х роках школа в Кодаках стала семирічною. Директором працював Савчук Антон Ісайович. Навчання було двозмінним. У 5-7 класи приходили вчитися в Кодаківську школу діти з сусіднього села Петрівське, в якому була тільки 4-річна школа.

Під час Другої світової війни навчання в школі припинилося. У липні 1941 року німці окупували село. Директора школи Савчука А.І. заарештували і вивезли до м. Білої Церкви, де разом з військовополоненими розстріляли. Деякі вчителі евакуювалися до сіл Дзвінкове, Солтанівка. Німці спочатку влаштували в школі свій штаб, а коли Васильківський район почали звільняти від окупантів, вони її підпалили.x_3fad0f46

Після звільнення с. Кодаки від німців школу відбудували на місці сучасного Кодаківського міжшкільного навчально-виробничого комбінату.

З 1945 по 1949 рік директором школи були Диптан Тетяна Микитівна, 1952-1953 н.р – Козлова Віра Іванівна.

З 1953 року по 1962 рік директором школи працював Бондаренко Іван Олексійович. За цей час побудували цегляне двоповерхове приміщення нової школи (зараз в ній знаходиться Кодаківський міжшкільний навчально-виробничий комбінат). Навчання стало восьмирічним. Бажаючі отримати середню освіту далі йшли вчитися або в Барахтівську десятирічку, або в школи м. Василькова.

x_a4566598У 1962 році директором Кодаківської школи було призначено Яковенка Михайла Герасимовича, колишнього фронтовика-орденоносця. Він запросив до школи свого доброго приятеля Зубка С.С., історика за покликанням душі та освітою, який став працювати завучем школи.

У 1965-1966 навчальному році в Кодаківській школі було відкрито 9 клас, а в 1967 році було зроблено перший випуск десятикласників.

У 1965 році в с. Кодаки почали будувати нове село, так званого соціалістичного типу: двоповерхові цегляні котеджі з усіма зручностями, двоповерховий магазин, лікарню, кафе, триповерховий будинок побуту, асфальтовані дороги, адміністративний будинок, клуб з кінозалом і танцювальним залом та бібліотекою на 10 000 примірників і красиву 

x_e2a6a305двоповерхову школу на 560 учнів. Світлі великі класи, спортзал з усім потрібним знаряддям, дві майстерні, їдальня, буфет, велике фойє, кабінет медсестри, широкі світлі коридори – все це було новим для тодішнього села. Поряд із школою побудували опалювану газом теплицю та розбили пришкільні ділянки. Недалеко від школи розмістили сучасний стадіон.

Відкриття школи, як і села, відбулося  1967 року. На відкритті були присутні перший секретар різні комуністичні лідери та ветерани війни. Все літо і І чверть навчання, після уроків, учні працювали в школі, готували її до роботи, прибирали територію.

x_e7aa7fbaІІ чверть 1967-1968 навчального року юні кодачани почали в новому приміщенні. У школі запрацювали спортивні секції з легкої атлетики і класичної боротьби (вів Прянников Микола). Учні з великим бажанням займалися спортом. Зі стін школи вийшло багато випускників, які добились високих результатів у спорті. Деякі з них, такі, як Власенко П. К., Власенко Г. К., стали майстрами спорту з класичної боротьби. Віра Шавуль продовжила заняття спортом у Київській республіканській спортивній школі-інтернаті і стала майстром міжнародного класу з академічного веслування, була учасницею Олімпійських ігор у Москві 1980 року. Багато випускників отримали різні спортивні розряди з легкої атлетики та класичної боротьби.

У 1973-1974 навчальному році почала впроваджуватися кабінетна система. Цього ж року введено поглиблене вивчення англійської мови з 1 класу, керувала цією роботою Сухолотюк Л.П. Яковенко М.Г. жив школою і робив все, щоб вона була найкращою не тільки в районі, області, а й в Україні. Дуже часто село відвідували іноземні делегації, і, як правило, вони бували і в школі.

IMG_0163

З 1967 по 1978 рік в школі працював завучем і викладав математику Болтянов Л. О. Під його керівництвом активно велася науково-методична робота, впроваджувався передовий педагогічний досвід. За плідну педагогічну діяльність Леоніду Олексійовичу було присвоєно звання «Заслужений учитель України».

Багато років свого життя віддали плідній праці в школі Білокриницька Л.Г., Болтянова Г.Г., Шевченко М.Г.,Савчук К.Д., Онофрійчук Н.В., Чоба В.І., Крилов Г.С., Онофрійчук І.Ф., Мігов Г.М., Проценко Н.М., Обідник С.Т., Скуратівська П.М. (нагороджена медаллю А.С. Макаренка), Чередниченко Н.С., Рогозний А.У., Панасюк Г.П., Сухолотюк Л.П., Нагорна Л.Т., Заменська Г.І., Заменський Д.П., Чоба Т.М., Коваль Л.К.

Продовжують ділитися своїм досвідом і знаннями ветерани педагогічної ниви: Савченко Н.І., Солонець М.М., Обідник Л.І., Шевченко Н.М., Кузьменко О.І., Авдєєв Є.К., Авдєєва Л.В., Радченко І.Г., Джима Л.В., Прохоренко В.П., Мігова В.Ф.

 

IMG_0021 IMG_0022

Нові Кодаки відкрито

kodaky.org-1

В’юниться між гаптованими осінню лісосмугами шосе Київ — Одеса. Обабіч — золоті списи ТОПОЛЬ, малинові очі горобини серед темно-зелених ще груш-дичок.

Асфальтове стрічка повертає ліворуч. Тут, за зеленим оксамитом озимини, зору відкривається панорама нових Кодаків. Нове село и трохи не нагадує старого. До обсаджених кущами й декоративними деревами тротуарчиків, що тягнуться обабіч асфальтованої вулиці, виходять двоповерхові цегляні котеджі. Червоні шапки черепичних покрівель, декоративні панно на фасадах роблять їх особливо красивими.

Від траси вулиця йде до центру села. Тут почуваєш себе цілком як у місті. Простору площу, від котрої розгілкувались вулиці — Жовтнева, Космічна, Ювілейна, — кільцем обступили Будинок культури на 600 глядачів, школа, в якім навчатимуться 560 учнів, двоповерховий універмаг, гастроном. адміністративний будинок, кафе-їдальня з ліричною назвою «Тополя». Завершує архітектурний ансамбль чудовий 12-квартирний житловий будинок, в якому мешкатимуть лікарі, вчителі, спеціалісти колгоспу.

Навіть не віриться, що рік-два тому тут було голе голе. А само торік за рішенням ЦК КП України будівельники тресту Південзахтрансбуд кілочками намітили траси майбутнії вулиць експериментального села. Тепер тут милують око 16 одноквартирних і 22 двоквартирних будинки. Вони різні за розмірами: 1—2—3-кімнатні, площею від 35 до 55 квадратних метрів. Розраховані і на великі сім’ї, і на малі.

IMG_0234

Внутрішнє обладнання квартир може задовольнити вимоги невибагливішого господаря. Ось одна з квартир. На першому поверсі їдальня, кухня, ванна, санвузол; на другому — три кімнати, відкрита веранда. В квартирі водопровід, газ, електрика. Передбачено всі зручності та вигоди, котрими користуються мешканці міст. На присадибній ділянці споруджено сарай для худоби та інші служби.

До кінця року будівельники здадуть в експлуатацію також дитячий садок, лікарню, банно-пральний комбінат. Останній, до речі, доповнить архітектуру центру побутових послуг з готелем, перукарнею, майстернями пошиття одягу та взуття.

І. ГРЕСЬ, кор. «Сільських вістей», с. Кодаки

Васильківського району Київської області.